Дана стаття є моєю рефлексією на нещодавній ЛГБТ парад, небезпечні за наслідками деструктивні для України окремі положення проектів законів 0931, 4598, 2684, 5488, 2693-2, 2693-д, та незгодою на застосування до українців психологічних прийомів впливу на масову свідомість.

Розпочну з того, що ми б не мали цієї проблеми та теми для обговорення, якби в основі усіх законопроектів були базові християнські цінності та мета зробити Україну сильною.

Бог створив нас різними і це – нормально. Наша відмінність не має породжувати антагонізми. Ми повинні цінувати себе і розуміти, що наші цінності можуть взаємодоповнюватися. Усі люди різні, але якщо у нас є така базова християнська цінність, як любов – ми усе компенсуємо і знаходимо спільний шлях для досягнення мети!

Чи були у нас – в українців коли небудь проблеми з толерантністю, дискримінацією, з нетерпимістю до будь чого?
Ні! Терпимості та толерантності у нас аж занадто. Ми навіть здатні тривалий час терпіти владу, яка відверто знущається над нами – джерелом свого мандату.
У світі українців завжди відзначали, як напрочуд толерантну націю.
Тема ЛГБТ приналежності ніколи не хвилювала населення України. Люди з нетрадиційною орієнтацією були, є, та й будуть – це власний вибір, інтимне питання кожного. Як і БУДЬ ЯКЕ інтимне питання, природно, що в певній мірі воно було табуйоване.

Так би й залишилося це питання, приватною справою кожного, якби не географія та природні дари якими Господь наділив Україну. Багато охочих заволодіти нашими ресурсами. Серед інструментів на шляху завоювання України – послаблення нації (кінцеве) та створення внутрішнього неспокою, чвар, протистоянь між населенням України (проміжне). З наших внутрішніх бунтів користають усі недруги, і байдуже яка причина внутрішньої незгоди населення, важливо, що є протистояння.
Одним із варіантів зтравлення нації, “ляльководи” обрали тему ЛГБТ, сексизм, гендерну ідеологію, оскільки, це – передбачуваний спротив у християнському суспільстві, яким є Україна.

Перевернувши з ніг на голову мораль, ховаючись за “благими” намірами боротьби з нетерпимістю, за права – влада породжує у суспільстві справжній бунт, озлобленість, та стимулює формування нового досі незнаного українцям пласту злочинності “на ґрунті нетерпимості”.
Бо природною є незгода патріота України з пропагандою деструктиву та знецінення сім’ї, як ядра держави.

Чому не пропонується прописати у законодавстві санкції щодо осіб дії яких призводять до руйнування сім’ї, але пропонуються реальні (штрафи, обмеження волі) санкції за неприязні висловлювання щодо ЛГБТ, критику гендерної ідеології, та висловлювання «підтримки та посилення ґендерних стереотипів»? Зазначення природної ролі чоловіка та жінки (гендерний стереотип) підпадатиме під поняття які містять у собі ознаки сексизму, та відповідно, визнаватимуться правопорушенням за яке передбачена адміністративна відповідальність. Як вам така законотворчість?
Спускаючись до рівня формалізму виникає питання, – що ж із свободою слова та демократією? Як за цих умов мають будувати свої проповіді священнослужителі? Вони ж опиняються поза законом?

Нас загнали у “Вікно Овертона” – поетапне доведення неприпустимого, деструктивного до поняття “норми” суспільства – до легального.
Поки мова йде про “боротьбу” за права ЛГБТ, про сесксизм, гендерну ідеологію та хто знає де опинимося завтра… За тим же ж практичним алгоритмом нас змусять боротися за право на канібалізм. Думаєте перебільшення..? Та ні, звичайна робота з нашими мозком!