Спостерігаючи за натовпом українців, що приїхали до суду підтримати Петра Олексійовича, приходжу до висновку, що в «діареї» популізму ми геть втратили розуміння першопричини ситуації!

Якщо абстрагуватися від персональних симпатій чи антипатій до політиків і просто глянути на ситуацію з судом над Порошенком, то досить таки кумедно виходить – «за що боролись, на те й напоролись». Наші представники влади щоразу потрапляють на власні пастки.

Кожна нова влада розповідає про критично поганий стан країни на момент початку їх повноважень, а по завершенню – озвучують рясний перелік власних здобутків та реформ, щоправда, без уточнень кількісно-якісних показників «покращень».

Біда в тому, що в часі дійсних повноважень більшість державних діячів забувають про тимчасовість влади. Так само, не задумуються й про те, що «урожай» своєї владної діяльності вони зможуть «смакувати» після її завершення.

Збита система пріоритетів завдань української влади на перше місце виводить захист та просування персональних приватних інтересів. Саме для цього, кожна наступна влада створює інструменти, що забезпечать її вічність – серед яких – можливість впливу на систему судових та правоохоронних органів.

Влада за владою, живлячись ілюзією всемогутності, передають один одному «інструмент вічності» – компроматно/фінансово/патронатно залежну систему судових та правоохоронних органів.
Якби влада (буд-яка) працювала чесно, на користь суспільства і справді реалізувала реформи судової та правоохоронної системи, то зараз не йшлося б про «фейкові» справи, замовні судові рішення тощо.
Бо система, яка реформована в правову, за замовчанням – працює в рамках закону, а рішення такої системи є прогнозовані.
У правовій системі нема підстав стверджувати, що хтось (Банкова чи інший «кабінет») диктує фабулу справи чи рішення суду, немає побоювань іноземних інвесторів, бо алгоритми судочинства зрозумілі та передбачувані.
Іронія в тому, що колишній Президент стверджував, що реформував систему – провів люстрацію, оновив «обличчя», підняв заробітну плату… З обуренням реагувала минула влада на закиди міжнародних партнерів про те, що вони змінили форму, а не зміст.
Ну ось – реформована колишньою владою система «працює» – дуже прогнозовано – на владу, так, як вони хотіли.
Історія – доступно пояснює причинно-наслідкові зв’язки. Але затьмарені широкими повноваженнями управлінці не зважають на прецеденти минулого, усі думають, що саме їхня влада «на довго», забуваючи, що «ВСЕ МИНАЄ І ЦЕ ПРОЙДЕ» – як зазначалося на перстні Соломона.
Справа Порошенка – це практичний приклад для діючої влади – якщо ви сьогодні не припините гірку традицію залежності гілок влади та не сформуєте правову, незалежну, справедливу систему судових та правоохоронних органів, то завтра ви будете її жертвою.
Одночасно, маємо не забути, що зняти відповідальність з нас – громадян України не припустимо, бо суспільство повинно контролювати людей влади. Невеликій кількості громадян вистачає волі, щоб стати владою, та пам’ятайте, що не лише активні дії приводять тих чи інших людей до влади, історія демонструє, що пасивність суспільства може привести до влади диктаторів, а часом і знищити народ. Саме рівень свідомості народу визначає вибір правителів, звідси й факт, що «всяка влада від Бога», як казав Апостол Павло в посланні до Римлян. У безбожного народу буде безбожний правитель. У «темного» народу буде тиранія.